Колеги, тема, безперечно, цікава і корисна.
Але мені здається, що ви штучно ускладнюєте проблему з веденням трудових книжок іноземців.
Та і проблеми, як такої, я тут не бачу.
Цілком погоджуюсь з твердженнями щодо обов’язковості ведення трудових книжок на іноземців, які працюють за трудовими договорами на українських підприємствах більше, ніж 5 днів. Підтвердженням цього слугують всі ті нормативні акти, що наводилися Анатолієм, та доводи, що наводилися mvkom, hr_ec.
Сумніви щодо правильності цих висновків і посилання на міжнародні договори і угоди вважаю безпідставними, оскільки не думаю, що предметом цих договорів і угод може бути наявність/відсутність трудової книжки у іноземця. Навіть, якщо в цих договорах/угодах і прописано якийсь особливий порядок підтвердження трудового стажу для легалізації його в «рідній» країні працівника, то наявність трудової книжки ніяким чином не погіршує становища працівника-іноземця і не веде до порушення трудових прав і гарантій цього працівника. Тому наявність т.к. не можна вважати незаконною.
Щодо продовження ведення трудової книжки громадян з країн СНГ, то вважаю це не вірним, оскільки нашим законодавством не передбачено внесення записів про трудову діяльність в документи інших держав (хоч і заводилась ця т.к. в часи СРСР). Якщо міжнародними договорами і угодами передбачено зарахування часу роботи в Україні до страхового стажу для призначення пенсії в «рідній» країні іноземця, то до відома беруться українські документи, легалізовані у встановленому порядку (але це справа не українських кадровиків, а консульських установ та самого працівника).
Застереження Анатолія щодо страхування таких громадян в страхових компаніях теж вважаю безпідставними, оскільки страхові компанії страхують матеріальні ризики, пов’язані з витратами на відновлення здоров’я (витрати на оплату консультацій лікаря, клінічні дослідження, лікувальні процедури, оперативні втручання, ліки…) А наш соцстрах страхує ризики, пов’язані з втратою заробітної плати за час хвороби. Отже тут різні предмети страхування і різні страхові компанії, то чому нас повинно турбувати, що особа отримала ще від когось якісь кошти?
Мої висновки: оформлюємо трудові стосунки з іноземцями відповідно до норм українського законодавства; обчислюємо страховий стаж для оплати «лікарняних» відповідно до норм і правил України. А коли прийде час такій особі йти на пенсію, то вона вже самостійно повинна потурбуватись про легалізацію «нашого» стажу у себе на Батьківщині, або «їхнього» стажу у нас (якщо ця особа залишиться проживати в Україні). Ми ж, зі свого боку, повинні будемо оформити і видати всі необхідні для цього документи (за вимогою працівника).
Якщо у когось є аргументовані заперечення щодо моїх тверджень, то рада буду їх почути.
|